МАЛЬОВНИЧИЙ ОСТРІВ НА ЗАКРУТІ СЕРЕТУ
Фото Максима Павлуся
Свою назву колишнє містечко Острів отримало недарма: розташоване воно на своєрідному закруті річки Серет, що нагадує острів, коли дивитися на нього з півночі, заходу чи сходу.
Зі старих документів відомо, що найдавніше поселення на теперішніх землях села існувало ще у ХІІ-ХІІІ ст., ймовірно, на полях, званих Гинови. Йдеться про це місце, де невеличка річка Довжанка впадає у Серет. Старожили підтверджують, що там часто виорювали сільськогосподарські знаряддя, посуд, рештки предметів побуту тощо.
Перша письмова згадка про Острів, датована 1431 роком, вказує на те, що поселення існувало значно раніше. На той час воно належало Грицьку Кердейовичу. У 1581-му Острів згадується в архівних документах як містечко – власність Миколи Баворовського.
До слова, Баворовські – це польський шляхетський рід чеського походження, який сотні років проживав на Тернопільщині. Є інформація, що своє прізвище вони отримали від маєтку Баворово (нині – село Баворів), де з’явилися в 1427 році.
Здавна у селі був оборонний замок, будівництво якого завершилося у XVIІ столітті. Проте містечко занепало, зокрема й через турецько-татарські набіги, відтак у 1785-му воно відоме вже як село.
Місцеві довгожителі переказують, що в Острові, на Містечку, була дерев'яна церква і цвинтар, засновані ще орієнтовно в XVI ст.
У Списку парафій Львівської архиєпархії 1701 року … числиться церква Михаїла Архангела в селі Острів (Ostrow) Тернопільського деканату.
Реєстр церков Львівської єпархії 1708 року включає парафію Святого Михаїла у с. Острів Тернопільського намісництва.
Ці відомості можна прочитати у книзі о. Михайла Забанджали «До джерел: історії парафій Тернопільщини».
Цікавим у ній є і текст візитації 1732 року (Тернопільське намісництво. Село Острів). У ньому йдеться про існування давнього мурованого храму в с. Острів, розташування якого змінювалося тричі: 1 – мурований (на місці сучасного костелу),
2 – можливо, дерев’яний (на пагорбі за колією), 3 – мурований сучасний.
…У 1863 році велика пожежа, понесена вітром, знищила всі будинки тодішнього Острова та церкву, з якої вдалося врятувати тільки образ Матері Божої.
Поляк Владислав Сатке в Огляді географічно-статистичних матеріалів Тернопільського повіту, наданих народними вчителями за 1895 рік, описує с. Острів так:
«…На правому березі Серету можна побачити доглянутий палац з великим та гарним садом. У селі є школа (заснована у 1849 році), католицька парафія, податкова інспекція, поштове відділення, залізнична станція, що має зв’язок з містом, а також жандармський відділок. За річкою, на північний захід від села, знаходиться Великий Ліс, де найбільша висота сягає 367 м над рівнем моря. Колись це село належало графам Стаженським, а згодом через придане перейшло у власність графа Владислава Баворовського».
Наприкінці ХІХ столітті знатне сімейство Баворовських спорудило в Острові палац у європейському стилі, до якого з’їжджалися гості з усієї Європи. Це була літня резиденція графа Владислава Баворовського.
При в’їзді до палацу звели величну браму, що вражала художньою красою та довершеністю архітектурних форм. Вона вирізнялася витонченістю, багатою ліпниною, неповторним орнаментом. Поблизу розкішного палацу був рукотворний ставок площею понад гектар із острівцями та місточками для прогулянок поміж ними. За наказом графа обабіч створили парк із потічками та водоспадами, розбили чудові клумби, які вабили різнобарв’ям квітів з неповторними ароматами.
До наших днів цей архітектурний витвір не зберігся: знищений московськими військами при відступі з Острова, під час боїв у 1917 році.
За часів графа Владислава Баворовського цвинтар був перенесений на південь, на Валки (Глинеска), тому камені з гробівців старого кладовища XVII ст. є й на новім. На розі цвинтаря граф Баворовський побудував капличку (за іншою версією – усипальню) у вигляді малої церковці з льохами-гробівцями (на місцевому кладовищі досі збереглися залишки її фундаменту).
На початку ХІХ ст., внаслідок пожежі, згоріли дерев’яна церква та більшість будинків. Жителі Острова деякий час молилися в капличці Баворовських, що на цвинтарі.
Відомо, що парохами та сотрудниками в Острівській церкві в XIX-ХХ ст. (за книгою о. Дмитра Блажейовського «Історичний Шематизм Львівської архиєпархії (1832-1944). Том І») були:
…Після того, як згоріла дерев'яна церква, острів’яни взялися за зведення нового храму Святого Архистратига Михаїла.
Жертводавцями стали місцева громада і родина графа Баворовського. У церковних книгах від 1882 року зазначено, що впродовж тривалого часу «патроном церкви була Марія графиня Баворовська».
Відомо, що вона таємно офірувала гроші на церкву і на її замовлення у правій частині храмі була збудована альтанка, де під час богослужінь молилася графська сім'я. Цю альтанку розібрали під час ремонту у 1933-1935 pоках.
Наріжний камінь під будову заклали 25 червня 1878 року у день святого Онуфрія. Храм освятили 21 листопада 1882 року, а в 1899-му збудували дзвіницю.
У книзі о. Дмитра Блажейовського «Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1832-1944)» за 2004 рік зазначено, що «Церква святого Архистратига Михаїла належала до Тернопільського (1832-1906) та Микулинецького (1907-1944) деканатів».
Наприкінці ХІХ ст. активним було духовне життя польської громади села. Із відкритих джерел відомо, що римо-католики спочатку належали до парафії святого Вацлава у Баворові. У Шематизмі Львівської Архидієцезії за 1865 рік вперше зафіксовано наявність в Острові філіальної каплиці (ймовірно, дерев'яної), яка у 1901-1904 роках уже вважалась занедбаною, а від 1906 року – втраченою. У 1907 році католики латинського обряду Острова перейшли до парафії святого Войцеха у Буцневі.
Після Першої світової війни, зі знищенням під час військових дій палацу та інших маєтностей Баворовських, кількість римо-католиків в Острові суттєво зменшилась, але згодом почала зростати.
Відтак у середині 1930-х років на території колишнього зруйнованого палацу, перед в'їзною брамою, змурували простору філіальну каплицю за проєктом випускника Львівської політехніки, зачинателя та організатора консервації/збереження замків на теренах Галичини, зокрема, в Олеську, Дубно, Збаражі, архітектора Альфреда Маєвського, уродженця с. Кожичі, що на Яворівщині Львівської області.
Фото Максима Павлуся
Однак будівництво каплиці до Другої світової війни повністю завершити не вдалося. Згадувана культова споруда, яку острів’яни іменують костюлок, не освячена і богослужіння там жодного разу не проводилися.
У радянські часи недобудовану каплицю використовували як складське приміщення для зберігання зерна тодішнього колгоспу.
Уже в період Української незалежності колишній римо-католицький храм після часткової реконструкції перетворили у житловий будинок, в якому нині мешкають біженці із зони бойових дій.
Історичні джерела свідчать, що у 1921 році в селі діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз Українок», а також Братство тверезості, кооператива, районова молочарня, аматорський драматичний гурток, оркестра, хор. А вже у 1932 році функціонувала трикласна школа, працювали цегельня (у старих будівлях донині збереглася цегла з написом «Ostrów») і крейдівня.
У Державному архіві Тернопільської області є документи багатьох товариств, що діяли у той час в Острові, зокрема Статут товариства «Просвіта», ухвалений надзвичайними загальними зборами у Львові 5 березня 1924 року.
А також Статут, листи, дозволи, викази особистого складу Ради Місцевого Союзу Української Поступової Молоді
ім. М. Драгоманова «Каменярі». У 1936 році його очолював Степан Беднарчук, секретаем був Богдан Антків.
У вересні 1939 в Острів увійшли радянські війська. Від липня 1941 року - до березня 1944-го село було під німецькою окупацією.
Цікавими є спогади жителів Острова про ці часи…
Для перегляду відео відскануйте QR-коди
Від кінця 1990-х й дотепер село активно розбудовують…
Нині в Острові діють: ліцей, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садочок, музична школа, автошкола, дитяча юнацько-спортивна школа «Олімп», понад 120 підприємств та ФОПів, серед них - фермерські господарства, торгові заклади тощо.
ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ
- Острівське цілюще джерело – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. У цьому чудотворному місці є:
- капличка Божої Матері (з фігурою Божої Матері й Ісуса Христа – ХІХ ст.; зруйнували більшовики
в 1944 р. (відновлена наприкінці 1980-х рр.);
- Хресна дорога на 15 стацій;
- церква Святої Софії Премудрості Божої на честь Патріарха Йосифа Сліпого та мучеників-ісповідників УГКЦ (будівництво розпочато у 2001 р. і триває досі);
- церква Святого Архистратига Михаїла (1878-1882 рр., мурована, розписав Корнило Устиянович, дзвіниця, 1899 р.);
- брама палацу Баворовських (друга половина ХІХ ст.);
- духовний центр молоді (колишнє приміщення костелу,
1930-ті рр.; реставрований у 2000-х рр., нині там проживають переселенці з тимчасово окупованих територій);
- пам’ятний знак на честь скасування панщини (друга половина ХІХ ст.);
- пам’ятник полеглим у Другій світовій війні воїнам-односельцям (1985 р., автори В. Корнет, І. Маркевич);
- символічна могила (хрест) Борцям за волю України
(1995 р.).
- меморіальна таблиця Миронові Кордубі (1996 р., скульптори Я. Любий, О. Маляр, Д. Пилип’як).
Для перегляду використаних джерел відскануйте QR-код
Читайте також у рамках проєкту КРІЗЬ ВІКИ: ОСТРІВСЬКЕ ЧУДОТВОРНЕ ДЖЕРЕЛО
КРІЗЬ ВІКИ: ЦЕРКВА СВЯТОЇ СОФІЇ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ
КРІЗЬ ВІКИ: БРАМА ПАЛАЦУ БАВОРОВСЬКИХ
Керівник проєкту - начальник відділу молоді, спорту, сім'ї та туризму Великоберезовицької селищної ради Ігор БРОНЕЦЬКИЙ
Матеріал підготувала спеціаліст відділу молоді, спорту, сім'ї та туризму Великоберезовицької селищної ради Ольга СУХОВИЧ
Дизайн та відео викладач Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв, бібліотекар смт Велика Березовиця Володимир СУШКО
Далі буде...