Сьогодні, 23 березня у Архикатедральному соборі УГКЦ Тернополя відбулась поминальна літургія, щоб вшанували памʼять Любомира Крупи.
Довший час Любомира вважали зниклим безвісти та нещодавно суд визнав військовослужбовця загиблим.
Тож сьогодні у церкві зібрались мешканці нашої громади, міста, викладачі, депутати, побратими, представники влади та духовенства, щоб віддати шану полеглому. Пізніше панахиду відправили на Микулинецькому кладовищі.
«Минулого року, перед тим, як Любомир мав загинути, мені довелось зустрітись з ним на одному заході, де ми розпочали розмову. Вона тривала не довго, але ми говорили про війну та про Україну. Тоді поглянувши в його очі, я побачив великий біль. Це був не фізичний біль, він терпів духовний біль за Україну, наш народ, за те випробування, яке сьогодні ми проходимо. Незважаючи на душевний біль в його очах була відвага. Він не боявся взяти до рук зброю і стати грудьми перед ворогом, захистити нас із вами. Мабуть віра у Бога та любов до України спонукала його до цього героїзму та відваги. Сьогодні, вшановуючи пам’ять Любомира, ми повинні мати ту віру та любов, яку мав він. Наша боротьба не закінчилася, вона триває. І вона потребує нашої єдності та згуртованості», - зазначив отець Євген Кобильник декан Великоберезовицького деканату УГКЦ.
Любомир Крупа народився 2 вересня 1975 р. в селищі Велика Березовиця. Був громадсько-державним діячем, кандидатом історичних наук, викладачем, депутатом, автором 28 наукових публікацій.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Був кулеметником. Загинув у важкому бою з окупантами на Харківщині.
«Він не лише помер для України, він жив для України. На кожній роботі він завжди думав про людей, думав про те, що зробити для майбутнього. У сфері освіти великі зусилля він докладав, щоб наша молодь розвивалась і росла розумною, творчою та креативною. Любомир мав багато здобутків у свері освіти і науки, але коли почалась війна він не роздумуючи пішов захищати Україну. А слідом за ним на фронт пішов і наш старший син. Так як вмів любити Любомир, не вмів любити ніхто. Мене завжди захоплювало те, як він з повагою ставився до усього живого в цьому світі. Він ніколи не вимагав любові до себе, тим напевно і притягував. Також мене захоплювала його сила, мужність та витривалість. Таким воїном, яким він був і фізично і по духу – це тільки від Бога. Тільки Бог посилає нам таких людей, щоб захищали нас та нашу Батьківщину», – сказала дружина загиблого Ірина Крупа.
Світла пам’ять та вічна шана полеглому Герою. Він загинув за нас, за майбутнє України. Співчуття рідним та близьким.
*Більше фото за посиланням на фейсбук-сторінці нашої громади: https://www.facebook.com/VelykoberezovytskaGromada/posts/pfbid0oft6thJyJcyPgMdrBRq7nperTyFaZqzpsw8jwcaXoEErE6F6W8NzVHQq14K7a2B9l?locale=uk_UA
