У неділю, 23 липня, у Великих Гаях відбувся благодійний товариський футбольний матч між ветеранами тернопільської «Ниви» та львівських «Карпат», приурочений до 45-річчя створення «Ниви».

Благодійну гру провели за сприяння і підтримки Великоберезовицької та Великогаївської громад.

Під час урочистостей виступили народний депутат Іван Чайківський, голова Великоберезовицької громади Андрій Галайко, голова Великогаївської громади Олег Кохман, голова Асоціації футболу Тернопільщини Тарас Юрик, олімпійський чемпіон та срібний призер чемпіонату Європи з футболу Олексій Михайличенко.

Товариська зустріч завершилась з рахунком «4:4». У серії 11-метрових ударів перемогла команда «Карпати» Львів з рахунком «4:2».

Зібрані під час матчу 63 500 гривень передали на потреби воїнів 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.

Дякуємо ЗСУ за оборону та можливість провести матч з нагоди ювілею команди «Нива» Тернопіль.

Більше фото на сторінці громади у "Фейсбук"

У Великій Березовиці відбувся благодійний турнір з мініфутболу на підтримку Збройних Сил України.

За перемогу у турнірі з мініфутболу у неділю, 16 липня, на стадіоні смт Велика Березовиця змагалися футбольні команди Великоберезовицької громади та міста Тернополя.

Благодійний захід провели задля збору коштів на ЗСУ, а також для пропагування здорового способу життя та відпочинку, сприяння подальшому розвитку та популяризації мініфутболу, підвищення спортивної майстерності гравців.

Призові місця вибороли:

ІІІ місце ­– ФК «СОКІЛ»

ІІ місце – ФК «ПОСЬОЛОК»

І місце – ФК «ГЕРМЕС»

Кращим гравцем став В’ячеслав ДРИЧИК

Кращим воротарем – Василь ШВЕДЕЦЬКИЙ

Кращим бомбардиром – Ярослав ЛИТВИН

Під час благодійного турніру з мініфутболу вдалося зібрати 21 504 грн. Кошти передали на потреби ЗСУ волонтерам БО «Благодійний фонд «Захист-Тернопіль».

Організували та провели захід відділ молоді, спорту, сім’ї та туризму Великоберезовицької селищної ради спільно з волонтерами благодійної організації «Благодійний фонд «Захист-Тернопіль».

Юні футболісти КЗ «ДЮСШ-«ОЛІМП» Великоберезовицької селищної ради отримали спортивну форму.

Футбольну форму для дітей тренеру ДЮСШ Володимиру Кармелюку передав волонтер Максим Королішин.

Дякуємо за підтримку!

img src="/images/2023/07/12/зображення_viber_2023-07-09_21-11-58.jpg" alt="зоб" width="800"" /></p>"

ЦЕРКВА СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

Фото Максима Павлуся

Перші згадки про церкву в Острові датовано XVI століттям. За переказами довгожителів, дерев’яний храм (за однією із версій, названий на честь преподобного Онуфрія Великого), розташовувався на Містечку і згорів під час великої пожежі.

Нинішню церкву Святого Архистратига Михаїла споруджено за планом київських архітекторів. Жертводавцями будівництва стали місцева громада і родина графа Баворовського. У церковних книгах від 1882 року зазначено, що упродовж тривалого часу «патроном церкви була Марія графиня Баворовська». Відомо, що вона таєм­но давала гроші на церкву і на її замов­лення у правій частині храмі була зведена альтанка, де під час богослужінь молилися члени графської сім'ї. Цю альтанку розібрали під час ремонту храму у 1933-1935 pоках.

Наріжний камінь під будову заклали 25 червня 1878 року у день святого Онуфрія. Храм освятили 21 листопада 1882 року, а в 1899-му збудували дзвіницю.

Будівництвом керував о. Іван Любович, який прослужив в Острові аж 62 роки, помер у 1914-му та похований на місцевому цвинтарі у гробівці біля каплички графа Баворовського.

Внутрішні розписи церкви створив відомий галицький маляр і письменник Корнило Устиянович.

До слова, цей видатний художник, разом із кількома іншими помічниками, розписував і греко-католицьку церкву Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у сусідньому Буцневі.

Старожили переповідають, що камінь на будівництво церкви возили із буцнівської ка­меноломні, лісоматеріали – з острівсь­кого лісу, а граф Баворовський біля Валок зорганізував виробництво, де випалювали цеглу. Церкву зводили всією громадою. А щоби зібрати відповідні кошти на новобудову, люди підписували в банку векселі, віддаючи під заставу власну землю.

Божий храм сильно постраждав у період двох світових воєн. До його відновлення активно доклалася жителі Острова. Зараз церква у добротному стані, гарно прибрана дбайливими руками численних парафіян.

Серед помітних духовних постатей на парафії варто згадати о. Василя Глуховецького. Настоятелем церкви Святого Архистратига Михаїла він був понад двадцять років, від 1923 до 1944 року, і попри терор кадебістів залишився вірним УГКЦ.

Упродовж 1946-1989 років парафія належала РПЦ. Від кінця 1950-х та до 1985 року церква не діяла. За свідченнями острів’ян, бо­гослужіння відбувалися таємно. Не раз віруючим доводилося переривати Службу Божу та тікати з церкви, ховаючись від переслідувань тодішньої влади.

Наприкінці 1980-х–на початку 1990-х років підпільні літургії в Острові здійснював о. Василь Семенюк (з 2003 року – архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ), який щороку навідує острівську церкву. А ще раніше, із 1993 року, парафію неодноразово візитував світлої пам’яті владика Михаїл Сабрига.

З 1995 року парохом церкви став о. Мирослав Богак. Помічником священника від 2009-го є о. Василь Шафран.

При церкві діють мирянські братства і спільноти для вірних різних вікових категорій. До них належать: братство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота «Матері в молитві», Марійська і Вівтарна дружини, братство «Третій чин», спільнота «Молодь Христова», а також «Біблійне коло», в якому парафіяни поглиблено вивчають Святе письмо.

У роки Незалежності зусиллями громади реставровано приміщення церкви і дзвіницю, які, без сумніву, є духовно-архітектурною окрасою нашого краю.

Нині острів’яни ревно вірять у Господа Бога, часто відвідують богослужіння і твердо переконані, що висока духовність допомагає їм переборювати труднощі, вселяє надію на Перемогу та світле майбуття незалежної України.

Читайте також у рамках проєкту КРІЗЬ ВІКИ: МАЛЬОВНИЧИЙ ОСТРІВ НА ЗАКРУТІ СЕРЕТУ

КРІЗЬ ВІКИ: ОСТРІВСЬКЕ ЧУДОТВОРНЕ ДЖЕРЕЛО

КРІЗЬ ВІКИ: ЦЕРКВА СВЯТОЇ СОФІЇ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ

КРІЗЬ ВІКИ: БРАМА ПАЛАЦУ БАВОРОВСЬКИХ

Далі буде...

БРАМА ПАЛАЦУ БАВОРОВСЬКИХ

Фото Максима Павлуся

Ця брама – єдиний елемент, який досі зберігся від знищеного в часи Першої світової війни розкішного палацу колишніх власників села – графів Баворовських.

Наприкінці ХІХ столітті знатне сімейство Баворовських спорудило в Острові палац у європейському стилі, до якого з’їжджалися гості з усієї Європи. Це була літня резиденція графа Владислава Баворовського.

При в’їзді до палацу звели величну браму, що вражала художньою красою та довершеністю архітектурних форм. Вона вирізнялася витонченістю, багатою ліпниною, неповторним орнаментом.

Поблизу розкішного палацу був рукотворний ставок площею понад гектар із острівцями та місточками для прогулянок поміж ними. За наказом графа обабіч створили парк із потічками та водоспадами, розбили чудові клумби, які вабили різнобарв’ям квітів з неповторними ароматами.

Графський палац в Острові здавна потрапив до переліку тих, що «заслуговують на увагу». Про це читаємо в книзі Олександра Чоловського та Богдана Януша «Минуле і пам’ятки Тернопільського воєводства» («Przeszłośċ i zabytki województwa Tarnopolskiego»), виданій у 1926 році.

На превеликий жаль, до наших днів цей архітектурний витвір не зберігся: знищений московськими військами при відступі з Острова, під час боїв у 1917 році.

У ті часи активним було духовне життя польської громади села. Із відкритих джерел відомо, що римо-католики спочатку належали до парафії святого Вацлава у Баворові. У Шематизмі Львівської архидієцезії за 1865 рік вперше зафіксовано наявність в Острові філіальної каплиці (ймовірно, дерев'яної), яка у 1901-1904 роках уже вважалась занедбаною, а від 1906 року – втраченою. У 1907 році католики латинського обряду Острова перейшли до парафії святого Войцеха у Буцневі.

Після Першої світової війни, зі знищенням під час військових дій палацу та інших маєтностей Баворовських, кількість римо-католиків в Острові суттєво зменшилась, але згодом почала зростати.

Відтак у середині 1930-х років на території колишнього зруйнованого палацу, перед в'їзною брамою, змурували простору філіальну каплицю за проєктом випускника Львівської політехніки, зачинателя та організатора консервації/збереження замків на теренах Галичини, зокрема, в Олеську, Дубно, Збаражі, архітектора Альфреда Маєвського, уродженця с. Кожичі, що на Яворівщині Львівської області.

Однак будівництво каплиці до Другої світової війни повністю завершити не вдалося. Згадувана культова споруда, яку острів’яни іменують костюлок, не освячена і богослужіння там жодного разу не проводилися.

У радянські часи недобудовану каплицю використовували як складське приміщення для зберігання зерна тодішнього колгоспу. Уже в період Української незалежності колишній римо-католицький храм після часткової реконструкції перетворили у житловий будинок, в якому нині мешкають біженці із зони бойових дій.

А збереженій брамі палацу графів Баворовських місцеві влада і громадські активісти намагаються присвоїти офіційний статус історичної пам’ятки державного значення.

Читайте також у рамках проєкту КРІЗЬ ВІКИ: МАЛЬОВНИЧИЙ ОСТРІВ НА ЗАКРУТІ СЕРЕТУ

КРІЗЬ ВІКИ: ОСТРІВСЬКЕ ЧУДОТВОРНЕ ДЖЕРЕЛО

КРІЗЬ ВІКИ: ЦЕРКВА СВЯТОЇ СОФІЇ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ

Далі буде...

ЦЕРКВА СВЯТОЇ СОФІЇ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ

Храм Святої Софії Премудрості Божої є зменшеною копією собору Святої Софії в Римі, який побудував наш славетний земляк, Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.

Наріжний камінь під будівництво церкви Святої Софії Премудрості Божої та комплексу споруд на честь Патріарха Йосифа Сліпого, мучеників та ісповідників віри закладено біля чудотворного Острівського джерела у 2001 році.

Фото Максима Павлуся

Про передісторію задуму та спорудження цього храму розповідає о. Мирослав Богак:

«На початку 2000-х я був у Римі на реколекціях. Мене надзвичайно вразив собор Святої Софії, який побудував Патріарх Йосиф Сліпий. Власне тоді мені спало на думку збудувати таку ж церковцю біля чудотворного джерела в Острові. На моє прохання один семінарист, із дозволу єпископа в Римі, зробив копію проєкту собору Святої Софії. Ідею збудувати такий храм підтримав тодішній отець-митрат Василій Семенюк, а єпископ Михаїл Сабрига сказав: «Благословляю обома руками!».

Відтак будівництво розпочали за проєктом тернопільського архітектора Михайла Нетриб'яка, який дещо зменшив храм у розмірах. Для фундаменту використали камінь із розібраного складського приміщення біля костелу в селі.

Будівельними роботами опікувалися острів’яни: Ярослав Семчишин, згодом – Богдан Ракуш, опісля ми запросили виконроба Михайла Возного з Тернополя. Вимурували стіни церкви, зробили накриття і почали там молитись. Дуже багато допоміг архиєпископ і митрополит Василій Семенюк – ктитор і доброчинець нашого храму.

У церкві Святої Софії Премудрості Божої є нижній і верхній храми, трапезна, п'ять келій. У майбутньому тут плануємо проводити реколекції як для духовенства, так і для вірян.

Митрополит Василій часто відвідує чудотворне місце в Острові, очолює Літургію під час відпусту. У серпні 2014-го її вперше відслужили у храмі Софії Премудрості Божої. Навесні 2017-го освятили дзвони. У серпні того ж року, під час відпусту, Літургію очолив єпископ-помічник Теодор Мартинюк. До Островської святині свого часу навідувався Патріарх УГКЦ світлої пам’яті Любомир Гузар, коли був у духовній семінарії у Великій Березовиці. До Божого храму приїжджав уродженець Тернопільщини отець Петро Когут із Франції. Любив це чудотворне місце і відомий отець-редемпторист Михаїл Шевчишин із Тернополя, який пережив часи переслідування Церкви.

Наразі будівництво церкви Святої Софії Премудрості Божої ще не завершене. Іконописець Тарас Марків із Львівщини майстерно розписує храм у візантійському стилі, який є традиційним для Східної церкви.

…Щороку у неділю перед Успінням Пресвятої Богородиці тут відбувається відпуст. Аби отримати особливу благодать, яку Господь зсилає через руки Пресвятої Богородиці, до чудотворного джерела і храму Святої Софії на Божественну Літургію приходять численні вірні із навколишніх сіл та обласного центру. У цьому чудотворному намоленому місці вони ревно моляться за здоров’я і благополуччя своїх сімей, усіх захисників Вітчизни та перемогу України у кровопролитній війні з рашистською ордою.

Читайте також у рамках проєкту:

КРІЗЬ ВІКИ: МАЛЬОВНИЧИЙ ОСТРІВ НА ЗАКРУТІ СЕРЕТУ

КРІЗЬ ВІКИ: ОСТРІВСЬКЕ ЧУДОТВОРНЕ ДЖЕРЕЛО

КРІЗЬ ВІКИ: БРАМА ПАЛАЦУ БАВОРОВСЬКИХ

Далі буде...

ОСТРІВСЬКЕ ЧУДОТВОРНЕ ДЖЕРЕЛО

Фото Максима Павлуся

Це цілюще джерело животворної води, місце духовного окрилення, що має важливу історико-культурну, науково-пізнавальну та естетичну цінність. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Тут величаво звучить слово Боже, сюди приходять численні паломники, аби помолитися, зачерпнути смачної, багатої на іони срібла води, вдихнути благодатного повітря, відпочити від суєти світу у цій воістину райській тиші.

Історія про чудотворну силу Острівського джерела бере початок із сивої давнини.

Місцеві довгожителі переповідають легенду про те, що у графа захворіла донька – втрачала зір (за іншою версією – мала захворювання крові). Жоден лікар не міг вилікувати її. Графиня щиро молилася за одужання дитини. Одного разу їй приснилася Богородиця і вказала, що порятунком стане джерельна вода. Прислухалася графиня до слів Матері Божої і через деякий час їхня важко хвора донька одужала. Із вдячності за оздоровлення своєї доньки Баворовські поставили тут фігуру Матері Божої, яку замовили в італійського майстра.

З тих часів і донині до цієї святині йдуть за зціленням люди звідусіль.

У радянські часи комуністи неодноразово нищили фігуру і не допускали людей до джерела, але стежка до нього ніколи не заростала. Тоді люди збиралися там на молитву, таємно відновлювали фігурку. Наприкінці 1980-х відправляли Літургію по домівках, зокрема, в о. Романа Кріси, сестри-монахині Марії, а згодом почали служити й біля каплички. На початку Української незалежності над очищеним джерелом поставили нову фігуру Матері Божої, спорудили накриття.

Фото Максима Павлуся

Тут є галерея Чудотворних ікон Богородиці з Тернопільської області, павільйон для відвідувачів, купіль.

Поряд величаво вивершується церква Святої Софії Премудрості Божої на честь нашого краянина, Патріарха Йосифа Сліпого та мучеників-ісповідників УГКЦ.

Капличку і Хресну дорогу Ісуса Христа на 15 стацій збудував і встановив місцевий мешканець Ярослав Семчишин, який мав на це покликання і особливе натхнення від Бога. Допомагали йому односельці. Багато років пан Ярослав опікувався святинею біля джерела, дбав, аби там було затишно молитись, аж поки не відійшов до Господа у 2004 році. Згодом там поралась добродійка Антоніна Курилас. Нині про благоустрій біля каплички та порядок у новозбудованій церкві Святої Софії Премудрості Божої дбають місцеві жінки.

Так з маленького джерела з року в рік постає своєрідний Марійський духовний центр. І це невипадково, адже ця місцевість та все, що на ній робиться, перебуває під особливим покровом Пресвятої Богородиці.

Приходьте сюди якомога частіше, і ви також відчуєте особливу Божу благодать, яка панує довкола цілющого Острівського джерела.

Читайте також у рамках проєкту:

КРІЗЬ ВІКИ: МАЛЬОВНИЧИЙ ОСТРІВ НА ЗАКРУТІ СЕРЕТУ

КРІЗЬ ВІКИ: ЦЕРКВА СВЯТОЇ СОФІЇ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ

КРІЗЬ ВІКИ: БРАМА ПАЛАЦУ БАВОРОВСЬКИХ

Далі буде...